BIOS (від англ. Basic Input / Output System базова система ввода/вивода) – це набір програм невеликого розміру, у функції яких входять початкове тестування устаткування і забезпечення взаємодії компонентів комп’ютера. Програми ці записані в спеціальній мікросхемі, розташованій на материнській платі. Всі вони є невід’ємною частиною апаратного забезпечення і тому завжди входять “в комплект” материнської плати.

Є декілька видів BIOS :

• Системна BIOS, розташована на материнській платі
• Відео BIOS, що забезпечує роботу відеоплат, починаючи від первинного тестування у момент включення і закінчуючи взаємодії відеоплат з процесором і іншими компонентами ПК
• BIOS контролера SCSI, що грає роль перекладача між інтерфейсом SCSI і системною шиною.

Зі всіх вище перелічених найбільш важливою є системна BIOS, у функції якої входить:

• тестування комп’ютера при включенні живлення;
• пошук і підключення інших BIOS, розташованих на платах розширення;
• розподіл ресурсів між компонентами комп’ютера.

За допомогою базової системи ввода/вивода, операційна система і додаткові програми працюють з апаратним забезпеченням комп’ютера. Іншими словами, BIOS – це набір програм, які переводять зрозумілі користувачеві команди Windows на мову, зрозумілу комп’ютеру. «Серце» BIOS доступне процесору без звернення до дисків (жорстких), що дозволяє комп’ютеру працювати навіть при пошкодженні дискової системи. Робота в операційній системі DOS виробляється за допомогою прямого звернення до програм BIOS. Досконаліші операційні системи (зокрема, родина Windows ) мають власні функції контролю апаратного забезпечення комп’ютера і при своїй роботі досить рідко використовують BIOS .

Очевидно, що від того, як саме настроїть BIOS той чи інший пристрій, залежить швидкодія і стабільність усієї системи в цілому. Програма Setup, доступ до якої можна одержати, натиснувши “DEL” (чи “F2”) при завантаженні, саме і дозволяє змінювати ті значення, що завантажуються в регістри різних пристроїв, насамперед чіпсета материнської плати. До речі, зберігаються вони в пам`яті, що харчується від батарейки, а пам`ять цю називають CMOS (Complimentary Metal-Oxide-Semiconductor, що споживає невелику потужність у статичному режимі логіка).

Робота таких стандартних пристроїв, як клавіатура, може обслуговуватися програмами BIOS, але такими засобами неможливо забезпечити роботу з усіма можливими пристроями (у зв’язку з їх величезною різноманітністю та наявністю великої кількості різних параметрів). Але для своєї роботи програми BIOS вимагають всю інформацію про поточну конфігурацію системи. З очевидних причин цю інформацію не можна зберігати ні в оперативній пам’яті, ні в постійній.

Спеціально для цих цілей на материнській платі є мікросхема енергонезалежної пам’яті, яка по технології виготовлення називається CMOS. Від оперативної пам’яті вона відрізняється тим, що її вміст не зникає при вимкненні комп’ютера, а від постійної пам’яті вона відрізняється тим, що дані можна заносити туди і змінювати самостійно, у відповідності з тим, яке обладнання входить до складу системи. Мікросхема пам’яті CMOS постійно живиться від невеликої батарейки, що розташована на материнській платі. У цій пам’яті зберігаються дані про гнучкі та жорсткі диски, процесори і т.д. Той факт, що комп’ютер чітко відслідковує дату і час, також пов’язаний з тим, що ця інформація постійно зберігається (і обновлюється) у пам’яті CMOS. Таким чином, програми BIOS зчитують дані про склад комп’ютерної системи з мікросхеми CMOS, після чого вони можуть здійснювати звертання до жорсткого диска та інших пристроїв.